Заводний апельсин. Ентоні Берджесс

«...Сиділи ми в молочному барі „Korova“, ворушачи mozgoi щодо того, куди б убити вечір — підлий такий, холодний і похмурий зимовий вечір, хоч і сухий»...
Культовий роман англійського письменника Ентоні Берджесса «Заводний апельсин» було опубліковано 1962 року. Теми людської пороку, свободи волі та ефективності відплати ріднять його із класикою світової літератури — «Злочином і покаранням» Федора Достоєвського.
«Заводний апельсин» — так лондонські простолюдини на своєму жаргоні називали будь-яке дивне явище чи незрозумілу їм людину. До таких, безумовно, можна віднести і головного героя роману - п'ятнадцятирічного Алекса, а також його друзів Тема, Джорджа та Піта. Їхня поведінка і життя сповнені парадоксів. Компанія б'є і грабує людей, знущається з них — при цьому молодики п'ють у барі молоко, а Алекс ночами слухає Моцарта та Баха. Кримінальний шлях у результаті приводить головного героя у в'язницю, де він дізнається про експеримент із лікування людини від насильства.
1971 року оскароносний режисер Стенлі Кубрик зняв за мотивами фільм-антиутопію «Заводний апельсин». Головну роль у ньому виконав легендарний актор Малкольм МакДавелл. Американський кіноінститут включив стрічку до списку 100 головних фільмів США у ХХ столітті.